Відкриваючи прес-конференцію, Валерій ЕЛЬКІНСОН зазначив, що преса і телебачення в сезоні, що фінішував, приділяли виступам команди багато уваги, й висловив сподівання, що й наступного сезону «Ферро-ЗНТУ» радуватиме вболівальників своєю грою.
— Чи очікувало керівництво клубу на такий підвищений інтерес до матчів за участю вашої команди з боку мешканців нашого міста?
— Звичайно, очікували. Ми серйозно комплектувалися, готувалися до сезону. Та й у нашому місті люблять баскетбол. Але, відверто кажучи, Палац спорту ВАТ «ЗАБ», де ми граємо, не настільки великий і місткий, щоб остерігатися того, що він буде порожнім. От якби ми грали в Палаці спорту «Юність», тоді можна було б подивитися, наскільки б заповнювався зал.
Нас дуже турбує ця проблема. Палац спорту «ЗАБ» потребує збільшення кількості місць. Будемо вирішувати й інші проблеми, що стосуються табло, вентиляції та освітлення. Якщо ми рухаємося до участі в єврокубкових турнірах і якісних телетрансляцій, то ці питання мають бути вирішені. Іншого залу в місті немає, бо вищезгаданий Палац спорту «Юність» у його нинішньому стані не придатний для проведення таких заходів.
— А чи впевнені ви, що ігри «Ферро-ЗНТУ» збиратимуть більше глядачів, ніж нинішнього сезону?
— Вважаю, що під час єврокубкових матчів, зустрічей із такими провідними клубами як «Азовмаш» і «Будівельник», сектори будуть заповнені вщерть. Втім, ми не готові ані до Євроліги, ані до Кубку Європи, перш за все, через відсутність відповідної арени. Для Євроліги потрібен зал не менш ніж на 5000 місць, для Кубку Європи – на 3000. Крім того, щоб ставити серйозні завдання, треба серйозно комплектуватися, тобто потрібен серйозний бюджет. Тому було прийнято рішення виступати в Єврочелленджі, що нам підходить за інфраструктурою, і домогтися там гідних результатів. Тобто рухаємось поетапно.
— Валерію Альбертовичу, розкажіть, будь ласка, про бюджет команди на наступний сезон.
— Ми розраховуємо, що бюджет збільшиться, адже на команду чекають щонайменше шість ігор єврокубкового турніру. Якщо говорити про залучення додаткових спонсорів, то в нашому місті це робити вкрай складно. Підприємств у Запоріжжі багато, але більшість із них належать власникам, які не мають не тільки запорізької прописки, а й громадянства України. Що ж до наших земляків, то я неодноразово намагався якось привернути інтерес до баскетболу горілчаного магната Євгена Черняка, але все марно.
— Кирило Большаков і надалі обійматиме посаду головного тренера?
— Так, позаторік ми уклали з цим фахівцем п’ятирічний контракт і, як бачите, не помились у своєму виборі.
— Зараз уже можете повідомити, хто йде з команди, а хто залишається?
— Ми не подовжили контракти зі Стівеном Бьорттом, Вінсентом Хантером і Сергієм Чариковим. З рештою гравців ведуться переговори.
— А які причини, що змусили вас відмовитися від послуг трьох згадуваних баскетболістів?
— Рівень гри Сергія Чарикова не відповідає завданням, що стоять перед клубом. Сергій – хороший хлопець, член національної збірної Білорусі, непогано розпочав сезон, але з прогресом нашої команди йому важко було конкурувати з іншими одноклубниками. Стівен Бьортт – сильний гравець з гарною школою, але демонструє занадто індивідуальну гру Ми ж прагнемо до командної гри. До його приходу команда грала в цікавий, командний баскетбол. Звичайно, він у чомусь підсилив команду, а в чомусь зламав її гру. Плюс у Стівена дуже складний характер. Вінсент Хантер демонстрував непогану гру, з ним проблем не було, він суттєво допоміг нам, особливо в останньому матчі за «бронзу». Але Вінсент не є яскраво вираженим центровим. Нам хотілося б знайти більш потужного гравця. Необов'язково вищого за нього, але він має грати ближче до кільця й на рівних суперничати з такими центровими як Різвіч, Кравцов, Анісімов. Тож ми шукаємо п'ятого номера.
— Кириле Вадимовичу, чи залишаться в команді Олександр Рибалко, Георгій Кондрусевич і Олександр Шапошников?
— Клуб намагатиметься зробити все, щоб вони залишилися у «Ферро-ЗНТУ». Хоча в Шапошникова є проблеми зі здоров’ям (свого часу він переніс дві операції на колінному суглобі), ми надамо йому шанс.
— Чи є бажання та можливість запросити до команди вихованця запорізького баскетболу Павла Ревзіна?
— Переговори ведуться. Але почуття патріотизму – не той фактор, який може посприяти поверненню Павла до рідного міста. Якщо, наприклад, у Дніпродзержинську йому запропонують на 100 доларів більше, він про Запоріжжя й не згадає.
— Чи можете ви сьогодні оголосити список гравців, яких маєте намір запросити до «Ферро-ЗНТУ» під час міжсезоння?
— Це дуже складне питання. У нас немає можливостей запрошувати гравців, які багато коштують. Тому робимо ставку на випускників американських університетів. Наше завдання – вгадати, чи проявить цей гравець себе, як проявили себе наші легіонери в цьому сезоні.
— Чарльз Томас залишиться в команді?
— Не виключено, але переговори проходять важко. Він став MVP чемпіонату, і планка його запитів відповідно зросла та поки що не відповідає нашим можливостям. Дуже багато гравців завищують планку. Зазвичай життя доводить їхні можливості й відповідно реальну вартість. Якщо Томас зрозуміє свою реальну ціну, то ми продовжимо співпрацю з ним. Чарльз зростатиме як гравець, і команда прогресуватиме разом із ним. Якщо ж він поїде з такими ж запитами до європейського клубу, то дуже сумнівно, що хтось буде йому платити такі шалені гроші.
— Справа в тому, що ті гравці, про яких йде мова, по закінченні сезону стали просити зарплатню в чотири-сім раз більшу, ніж та, на яку вони розраховували, приймаючи наше запрошення, — засвідчує головний тренер команди Кирило БОЛЬШАКОВ. – У Європі нині існує велика кількість професійних клубів. Вивчаючи їхні склади, я дійшов висновку, що лічені команди на кшталт «Барселони» дозволяють собі по закінченні сезону зберегти до 50 відсотків гравців. А переважна більшість клубів кожного року змінюють склад на 80-90 відсотків. Усе залежить від бізнес-політики й запитів гравців. Якщо підвищуються фінансові можливості клубу, він може запросити сильніших гравців, якщо ж ці можливості залишаються на попередньому рівні, а запити гравців зросли, сторони вже не можуть дійти згоди… Звідси й плинність гравців. І український чемпіонат у цьому плані мало чим відрізняється від інших. У нас звикли робити ставку на підготовку своїх вихованців, яким не бракує почуття патріотизму, але де їх сьогодні узяти? Лише «Дніпро» може пишатися такими традиціями. БК «Київ» — це зібрана з усієї України перспективна молодь, з якою плідно працювали різні фахівці, але у вирішальний момент й вона не змогла довести, що сильніша на сьогодні за клуби, розбавлені легіонерами. Аби змінити ситуацію, потрібні реорганізація роботи спортивних шкіл, спортивні зали і, звичайно ж, час. Ті ж дніпропетровці, які зараз захищають кольори команди майстрів, закінчили спортивну школу десять років тому, і з того часу знаходяться в системі клубу. Потрібна й популяризація нашого виду спорту, й цілеспрямована робота з дублюючим складом, а головне – селекція. Тоді ми кожного року отримуватимемо двох-чотирьох власних вихованців.
— Ви вважаєте за краще мати 6-7 сильних, або 10-11 середнього рівня гравців?
— На початку сезону ми не готувалися грати вшістьох. Ми мали мету потрапити до чільної вісімки. Але коли ми опинилися на верхніх рядках турнірної таблиці, в завдання були внесені корективи – потрапити до чільної трійки та Фінал Чотирьох Кубку Суперліги. Виконанню цих завдань відповідав рівень гри набагато меншої кількості гравців. А після придбання Бьортта ми спустошили наш бюджет на 100 відсотків і вже не могли запросити нікого. Ось тоді на хлопців й лягло додаткове навантаження. На окрему подяку заслуговують Рибалко, Шапошников і Кондрусевич. У заходах масової інформації нерідко можна зустріти твердження, що успіх запорізького баскетболу базувався на грі американців. Я команду знаю краще за журналістів, а тому вважаю, що вона складалася з Рибалка, Шапошникова, Кондрусевича і Чемякіна. А вже до них додавалися, безумовно, дуже яскраві й талановиті американські хлопці. Так от, коли на паркеті були двоє з цього кістяка, гра йшла в одному руслі, як тільки-но залишався один – в іншому. До цього стабілізуючого, вмілого, добре підготовленого квартету входили хлопці, котрі дорожать честю клубу й результатом. Вони на собі тягли американців. Наші хлопці створювали гру й надавали легіонерам можливість результативно завершувати атаки. Американці дуже гарні виконавці, але подивіться будь-яке відео: якщо забивав Томас, пас йому віддавав Рибалко або Шапошников, якщо атаку завершував Тіггс, передачу здійснював Кондрусевич… Сашко Рибалко другий рік поспіль виграв конкурс триочкових кидків, але він настільки командний гравець, настільки розуміє баскетбол, що казав: «Якщо хтось у зручнішій ситуації, я обов’язково віддам пас». Отже, американці, які отримали заманливі контракти, славу, безумовно, хороші, але вони виїхали на горбі наших хлопців. І коли травму отримав Шапошников, з’явилися проблеми зі здоров’ям у Рибалка, пошкодження мав Кондрусевич, нам стало важко. Тому що заокеанські баскетболісти легкі, вони біжать, стрибають, але не можуть творити, організовувати, виконати установку. Тому ми й надалі формуватимемо склад таким чином: вісім-дев'ять ключових гравців плюс кілька молодих, талановитих хлопців. Будуть і два-три американці, які коштують вдвічі дешевше за європейців за однакового рівня підготовленості.
— Кириле Вадимовичу, а чи очікували ви, що завдання на сезон зміняться в ході чемпіонату?
— Ми розраховували на гарну гру. Але якби рік тому хтось мене запевнював, що у нас вийде такий сезон, я б не повірив. Втім, сьогодні, коли закінчився чемпіонат, ми незадоволені фінішем. Адже фінальна серія довела, що рівень гри, який демонструвала наша команда, дозволяв їй боротися за «золото». Втім, головне завдання ми виконали: залучили на наші ігри велику кількість глядачів. І я хочу висловити їм велику вдячність. У регулярному чемпіонаті ми програли п’ять матчів, але жодного разу не залишали ігрову арену з почуттям того, що ми щось не так зробили. Глядач завжди відчуває: оскільки ми билися, віддавали всі сили – значить, щось не вийшло. Віра вболівальників, їхнє тепле ставлення, розуміння наших проблем завжди допомагали.
— Той факт, що більшість матчів першого кола «Ферро-ЗНТУ» провів вдома, зіграв свою роль?
— З одного боку, календар був для нас сприятливим. Ми змогли показати себе, набули якоїсь упевненості. Але згодом ми мали великі проблеми, зокрема в лютому, коли доводилося добиратися на виїзні матчі огидними шляхами. Природно, довга дорога давалася взнаки, а кількість тренувань протягом місяця скорочувалася до трьох-чотирьох. Тому природним був спад у підготовці, фізичному стані гравців, та й наприкінці сезону він дався взнаки.
— Хто з гравців дублюючого складу може поповнити хоча б заявочний список першої команди?
— Торік разом із головною командою клубу передсезонну підготовку пройшли шість гравців дубля. Всі вони залишили позитивне враження. Протягом сезону прогресували Вадим Онищенко, Іван Тимощук, Максим Козловець і певною мірою В’ячеслав Череповський. У середині сезону додався Станіслав Алексейчик, якого за його габаритам можна було б розглядати як першочергового кандидата до основного складу. Але в баскетбол ніколи не грали дані, у баскетбол грають гравці, їхній характер і можливості. Усіх названих втконавців ми візьмемо на передсезонну підготовку, будемо до них уважно придивлятися. І, повірте, що якщо хтось наблизиться до потрібного рівня, він буде поруч або в першому складі.
На запитання «Наскільки складним у плані витривалості був для команди цей сезон?» капітан «Ферро-ЗНТУ» Олександр РИБАЛКО відповів:
— Ми грали цей сезон усіченим складом – по 6-7 гравців. Тому деякі матчі давалися нам ціною надзусиль. Слава Богу, вистачило сил, щоб завоювати медалі.
— Яка з ігор сезону найбільше запам’яталася?
— Напевно, заключні матчі й у кубковому турнірі, й у чемпіонаті. Адже перший приніс нам Кубок Суперліги, другий – бронзові медалі.
— Олександре, ти і Олександр Шапошников включені до розширеного списку кандидатів до складу національної збірної. Чи підтримує з тобою зв'язок наставник головної команди України Віталій Черній?
— Попередня розмова у нас з ним була. А от чи буду залучатися до зборів та ігор збірної, поки що невідомо.
— Зі мною розмовляв Віталій Черній, — уточнює Кирило БОЛЬШАКОВ. — Він хоче бачити Сашка в збірній, цікавиться його здоров'ям.
Під завісу прес-конференції Валерій ЕЛЬКІНСОН зазначив:
— Звичайно, повторити високе досягнення завжди складно, але завдання таке буде.
