Ігор Гурин: «Віддавав гроші екс-одноклубникам, адже сам три роки ходив у жебраків»
Опубликованно 19.04.2020 00:26
Ігор Гурин / фото - ГК «Мотор»
В продовження скандальної теми про зарплати в чоловічої національної збірної ми зв'язалися з ще одним співробітником штатної команди – 21-річним Ігорем Гуриным.
Екс-капітан «молодіжки» в 16 років дебютував за столичний «Авіатор» («ЦСКА-Київ»), в якому провів три сезони. Після річної зупинки в «Донбасі» сезон-2019/2020 почав в запорізькому «Моторі», причому вже встиг дебютувати в Лізі чемпіонів, відкривши рахунок закинутих м'ячів.
Сказати, що Гурін не має відношення до національної збірної не можна – він викликався на збори, перебував у розширеному списку Сергія Бебешко, але, по суті, перебував далеко від основної обойми. Пізніше він переніс операцію на коліні, і поки лівий напівсередній за «націоналку» не заграний.
фото - ГК «Мотор»
Втім, цей факт не заважав йому отримувати зарплату штатного співробітника збірної майже два роки. Журналіст XSPORT.ua Ігор Грачов розбирався в реальному положенні справ, поговоривши з перспективним моторовцем Ігорем Гуриным.
Ігор, свій третій і останній рік в «ЦСКА-Київ» ти провів у сезоні-2017/2018. З інтерв'ю з Артемом Борсуком, припущу, що пропозиція отримувати зарплату в національній збірній України надійшло в 2018-му?
Абсолютно вірно. Тільки до мене і Стасу Плясуну звернулися взагалі першими з клубу.
А хто запропонував?
Олександр Дудко – наш клубний тренер. Сказав, що є можливість стати на ставки. Зрозуміло, ми відповіли згодою – в клубі нам не платили взагалі нічого. Самостійно зібрали документи, приїхали в Міністерство і оформилися.
Про яку суму йдеться?
3 200 – 3 300 гривень на місяць.
Сума трохи більше, ніж у Борсука, мабуть, через 3-го місця «Авіатора» в сезоні-2015/2016 і присвоєного тобі звання «майстра спорту»?
Напевно. Звання дає надбавку 200-300 грн.
Добре, минулий сезон ти почав в «Донбасі», відповідно – приїжджав у Київ, переоформлював документи?
Скажу так: я точно не пам'ятаю, заповнював я документи чи ні.
Необхідно зібрати папери, пройти диспансеризацію – як можна забути про такі факти?
Справа в тому, що я був у Києві, приїжджав на сесію. Потім робив операцію – я стільки всього заповнював... За відчуттями начебто особисто не заповнював, але, якщо потім з'ясується, що стоїть мій підпис і написано моїм почерком, не хочу, щоб мої слова виявилися неправдою. Тому – точно не пам'ятаю.
фото - ГК «Мотор»
Але зарплатну картку за 2019 рік ти в підсумку отримав?
Отримав. Домовилися так – я заберу 2-3 місячних окладу, а все інше передам тренеру Олександру Дудко. Він пояснив, що гроші підуть дітям, моїм екс-одноклубникам на харчування, першочергові витрати. Звичайно, я погодився – сам був убогим три роки і розумів, що таке бути взагалі без грошей.
Яким чином ти передавав гроші?
Переказом на банківський рахунок Олександра Дудко.
***
Подейкують, що піти з «ЦСКА-Київ» непросто. Як ти опинився в «Донбасі»?
Враховуючи, що ми три роки сиділи на голодному пайку, шукали собі клуби серйозніше. Зустрілися з президентом клубу Андрієм Мельником і сказали, що хочемо кар'єрного зростання. У відповідь отримали – «Без проблем. Знайдете клуб – відпускаємо». В результаті поїхали разом зі Стасом Плясуном на перегляд в «Шалю». Словацька сторона сплатила всі витрати, і в результаті ми підійшли команді. Залишалося лише отримати трансферний лист. Природно, ми одразу до Дудко – він сказав, що нічим конкретно допомогти не може. Чекайте відповіді від президента. Проходять тижні, нам телефонують з «ЦСКА-Київ», мовляв, приїжджайте на збори. Я вже для себе точно вирішив – в клубі не залишуся. Або поїду, або на нормальну роботу влаштуюся в Києві.
До речі, не згадаю жодного вихованця тернопільської гандбольної школи на високому рівні.
Я теж не згадаю. Я займався в ДЮСШ смт. Підволочиськ, а сам родом із села Мысловая. У 13 років мені і моєму другові тренери запропонували переїхати в київський інтернат КСЛІ. Один зробив вибір на користь навчання, а я залишився в гандболі.
І як ти в підсумку вирвався з «ЦСКА-Київ»?
Як зараз пам'ятаю, 1 вересня мені зателефонував Іван Іванович Фучеджі і запропонував перейти в «Донбас». Я з радістю відгукнувся. Керівники клубів про деталі трансферу домовлялися між собою.
фото - ГК «Мотор»
Плясуна ж «Шаля» підписала?
У нього залишалося півроку чинного контракту, а у мене – майже три. Весела історія і з переходом Ігоря Бережного. Думаю, він сам з радістю розповість. Скажу лише, що він зробив дві операції за свій рахунок і пройшов дорогу реабілітацію.
Як твої нинішні одноклубники відреагували на новину, що ти отримуєш гроші, а ті, хто реально представляють збірну – ні?..
Претензій ніхто не висував. Справа не в грошах, а в тому, як все піднесли. У «ЦСКА-Київ» нам сказали, що ставки є, але ніхто не хоче на них ставати. А гравцям збірної, в особі капітана Захара Денисова, Дудко сказав, що зайвих зарплат немає. Захар, в свою чергу, знаючи, що у Дудко неоднозначна репутація чоловічої збірної, повірив йому і навіть захистив його від зайвих косих поглядів, переконуючи пацанів, що він каже правду – у гандболу немає додаткових коштів.
Коли ти в останній раз розмовляв з Дудко?
До речі, дуже давно. Перед Новим роком. Коли всі почали говорити про зарплати в збірній, думав, він мені подзвонить...
Як особисто ти відреагував на назріваючий скандал ще до публікації складу штатних співробітників, що не мають відносини до збірної, чи опосередковано мають, як ти і Танцівник?..
Зізнаюся, спочатку всі злякалися. Ми листувалися з хлопцями, думали, що будуть зайві проблеми. З часом напруга пішло само собою. У будь-якому випадку розуміли, що неприємностей не уникнути, адже твоє прізвище виставлять в негативному світлі, тому зараз максимально відкрито розповідаю про те, як все відбувалося.
За три сезони в «ЦСКА-Київ» у вас взагалі був період стабільності в частині зарплат?
Мені так «пощастило», що за весь час – три роки в клубі – не отримував зарплату. Навіть у свій перший сезон, коли в команді залишалися такі досвідчені гандболісти, як Тютюнник, Дубовик, Панченко, Басараб, Тимощук, нам один раз видали якісь копійки перед Новим роком, а другий і останній – по завершенні чемпіонату.
Андрій Мельник з'являвся в команді?
Один єдиний раз. В той момент у нього були проблеми. Обіцяв, що все налагодиться.
У другому сезоні, ти вже увійшов в топ-10 бомбардирів чемпіонату України і вперше по-справжньому звернув на себе увагу.
Я до цього часу очевидно підріс. У команді залишилися Тютюнник та Панченко і, вважаю, ми гідно відіграли чемпіонат однієї вісімкою. Для мене той сезон став кращим – 60 хвилин відіграв без замін. У сформованих умовах дісталися до плей-офф, де віддали бронзу ЗНТУ-ЗАС.
Мельник з'являвся частіше, ніж раніше?
Андрія Анатолійовича бачили трохи більше. Нам кілька разів підкинули якісь 500-1,5 тис. гривень, два-три рази закуповували продукти в «общагу». І самий головний прорив – два місяці харчувалися в їдальні від КІСІ.
фото - ГК «Мотор»
Третій рік ознаменувався появою міністерських ставок.
На тлі абсолютного безгрошів'я – ковток повітря. При цьому я вступав до Інфізу з обіцянкою допомоги з боку клубу. Мені сказали – здай тільки ЗНО. Я його зі скрипом, але здав. У підсумку – на бюджет не взяли, довелося йти на контракт. Зрозуміло, оплата з особистого бюджету. Тому з'явилася з міністерської зарплати – 1,5 тис. грн йшло на навчання. При цьому, варто говорити, що ми, як і всі, теж хотіли і погуляти, і дівчину в кіно зводити? Доводилося просити допомоги у батьків, підробляти, хто на «Новій пошті», хто вантажником...
Клуб допомагав якимось чином у навчанні?
Не допомагав – закривати сесію доводилося самотужки. З 6-7 чоловік, які надійшли на платне, майже всіх в підсумку його вигнали, бо неможливо одночасно вчитися і займатися професійним спортом. Я якимось чином дотягнув до четвертого курсу, а там вже і куратор увійшов у положення, допомагав мені справлятися з хвостами. Так я отримав ступінь бакалавра. Зараз поступив в магістратуру Запорізького Національного Університету. При необхідності мій нинішній клуб допомагає у всіх нюансах, які супроводжують навчання. «Мотор» не входить ні в яке порівняння з моєю першою професійною командою – тут усе на найвищому рівні.
Якщо б ти був гравцем «ЦСКА-Київ», говорив би так відкрито?
...В перший-другий рік в команді, думаю, немає. Ми ж розуміємо, хто б не стояв за Федерацією гандболу України, з нею сваритися не можна – вона може перешкодити тобі перейти в інший клуб, пригальмувати переїзд за кордон. На третій рік в Києві – однозначно говорив відверто, як зараз. Моя думка, якщо б не інтерв'ю Олександра Гладуна після Євро, градус напруги збірників був би набагато нижче. Виходить, пацани зробили прорив, не отримуючи ні копійки, без премій і на знижених від звичайного добових, а їм навздогін сказали, що вони недостатньо старалися.
Ігор ГРАЧОВ для XSPORT.ua
Категория: Летние виды спорта
