Капітан національної збірної: «Ми стоїмо на порозі мрії». Україна за крок від прориву у фінальну частину Євро

Опубликованно 15.03.2018 02:30

Неможливе можливо! Капітан збірної вважався неформатних для водного поло, а став найкращим воротарем України і виступає за головну команду країни більше десяти років. Цікава паралель: особливих ставок не робили і на збірну України, але «синьо-жовті» здобули шанс потрапити у фінальну частину чемпіонату Європи, де Україна не грала вже цілих двадцять років

Найвищими досягненнями чоловічої національної збірної з водного поло в історії незалежної України є 12 місце на літніх Олімпійських іграх 1996 року в Атланті та 7 місце на чемпіонаті Європи 1995 року у Відні. А 1997 рік поки що остання дата, коли наша збірна грала у фінальній частині чемпіонату Європи, куди потрапляли 12 найсильніших команд. Тоді, в 1997 році, Україна зайняла 11 місце. І ось через 20-ть років наші хлопці заробили реальну можливість урізноманітнити історію і знову зіграти на Євро.

Нагадаємо, що чоловіча збірна Українипосіла перше місце в груповому раунді еврокваліфікаціі (група А), який проходив у Португалії в жовтні 2017 року. У зв'язку з відсутністю фінансування підготовка збірної не проводилася, команда вперше зустрілася в аеропорту перед вильотом до Португалії – так що їх перемога в відбірній групі вже стала маленьким дивом.

Перемога в груповому раунді забезпечила українцям найбільшу ймовірність виходу на чемпіонат Європи. Адже в наступному раунді кваліфікації – раунду плей-офф - пари суперників формували за принципом найвищий з найменшим: команди, які перемогли у груповому відбірковому турнірі, виходили на команди, що посіли 15-16 місця на Євро-2016. Тобто на стадії плей-офф наша команда повинна була зіграти з аутсайдерами чемпіонату Європи 2016 року – Мальтою (15 місце на Євро) або Туреччиною (16 місце). Суперником збірної України по велінню долі стала Туреччина. А переможцю групи – збірною Білорусі - дісталися мальтійці.

Тепер у двох матчах плей-офф вирішиться доля путівки на чемпіонат Європи. Перший матч збірних України та Туреччини відбудеться 24 лютого 2018 року в Харкові, другий - 3 березня – в Туреччині. Команда, яка перемогла по сумі двох матчів, кваліфікується на чемпіонат Європи-2018, який приймає влітку Барселона.

Про те, наскільки важлива ця перемога над турками, розповідає капітан збірної України Віталій Петрові заодно вперше відверто, чому ж він вважався неформатних спочатку свого спортивного шляху:

 - Близько 10 років граю за національну збірну. Спочатку виступав за молодіжку, покликали і за збірну старшого віку: я 1987 року народження, а запросили в збірну, кістяк якої складали гравці 1985 року народження, я був на два роки молодший. Збірну тоді очолював легендарний фігуристка виступала в парному, олімпійський чемпіон - св. п. Олексій Баркалов! Мені пощастило особисто знати Олексія Степановича! Саме він і покликав мене у збірну, хоч я був абсолютно нетиповий воротар, дуже дрібний, як він говорив.

Пізніше потрапив і в націоналку. За весь цей час, наскільки я пам'ятаю, максимально близько наблизитися до Євро ми зуміли в 2013 році. Тоді був дуже хороший склад збірної, ми пройшли нелегкий шлях, пройшовши дві підгрупи. Після чого вийшли на гру плей-офф з Іспанією, яка велася безпосередньо за вихід у фінальну частину чемпіонату Європи. Але, на жаль, ми програли іспанцям. Тепер у нас з'явився новий шанс. Все це стало можливим, завдяки, напевно, зміни регламенту чемпіонату Європи. З чемпіонату 2016 року кількість команд, які гратимуть у фінальній частині, збільшили з 12 до 16.

Спростилися і умови кваліфікації: зараз у відборі до Євро-2018 нам не треба було проходити дві групи і плей-офф, а лише одну групу і майбутні матчі плей-офф. Тепер у суперники на стикові матчі попалися турки. Вони однозначно легше іспанців, але і наша збірна зараз трохи інша, більш молода.

Дуже хочеться пройти Туреччину і вперше в житті потрапити у шістнадцятку найсильніших в Європі. Ми стоїмо на порозі мрії багатьох хлопців, я так точно.

- Якоцінюєте рівень суперника по плей-офф ?

- Ну і питання ! Я ж їх не бачив (сміється). Насправді, в цьому і є проблема нашого виду спорту – ми не граємо в Єврокубках, вкрай рідко беремо участь у закордонних турнірах, тому не знаємо стилю гри інших європейських команд, крім тих, звичайно, матчі яких транслюють. Але записів ігор турків ми не знайшли, на жаль. Будемо сподіватися, що нам підійде їх рівень (сміється).

Готуючи цей матеріал, ми запропонували читачам групи waterpolo Ukraine у соцмережі Facebookставити запитання капітану нашої збірної. Наводимо найбільш цікаві

- Віталій, а в чому ж причина катастрофічного падіння рівня водного поло в Україні порівняно з минулими часами?

- Так, таке питання мені задавали читачі у фейсбуці. Я, напевно, процитую більш досвідчених ватерполистов, з яких думками згоден. Одна з головних причин - це відсутність адекватного фінансування з боку Міністерства спорту України, що призвело до втрати кращих вихованців та тренерів. Навіть з розвалом союзу, за умови нормального фінансування українського водного поло, залишилося б багато команд, і проблем не виникло. А зараз у нас в чемпіонаті України серед чоловіків грає лише 6 команд з чотирьох міст – дві харківські, дві львівські, за однією з Маріуполя і Києва. На жаль, зараз водне поло існує в основному завдяки ентузіастам, лише б ентузіазм не пройшов.

Я вважаю, що важливо мати якомога більше дитячих шкіл, в яких працювали молоді тренера з адекватною зарплатою! Буде конкуренція, буде з кого вибрати, буде більше команд, чемпіонат сильніше, сильніше збірна! Популярніший вид спорту, більше народній любові до нього ... Адже водне поло - класний вид спорту, і що головне - дуже корисний для здоров'я!

- Деякі ватерпольные діячі висловлювали думку, що вихід для водного поло – «створення Єдиної професійної ватерпольной ліги і об'єднаного чемпіонату з залученням Грузії, Молдови, Білорусі, Туреччини, Ірану, Китаю, Японії, Казахстану, Польщі та інших країн Європи і Азії. Так запрацює клубна система, з'являться спонсори, трансляції матчів, і інтерес до виду спорту різко зросте. В такому випадку можна говорити про прогрес, іншого шляху немає у водному поло»

- Абсолютно вірно. Я давно чув, що було таке бажання, начебто, навіть намагалися, але все якось затихло. Я думаю, це мрія багатьох професійних спортсменів, адже тоді була б конкуренція, а перехід з одного клубу в інший не був би такою дикою сенсацією, а так само був би стимул для команд утримувати своїх спортсменів! Так, тоді б відкрилися широкі горизонти... Але, на жаль!

- Віталій, ще одне запитання від читачів. «На що витратите призові в разі перемоги в плей-офф? І що ж потрібно для цієї самої перемоги - підтримка вболівальників, посилені тренування, бажання, фарт, любов, щасливі плавки...?

- Любов нікому не завадить (сміється). А призові? Я ніколи не отримував призові, вони не передбачені в нашій державі!!! Можливо, футболісти отримують призові, у нас зазвичай це називається «СПАСИБІ» (мова йде про збірній України; в клубах, я впевнений, інше ставлення, наскільки це можливо).

Зараз для перемоги найважливіше - підтримка! Відповідальність хлопці розуміють і домовилися посилено тренуватися для досягнення перемоги над турками. Фарт нам просто необхідний. Але з підтримкою наших уболівальників, яких, я впевнений, на матчі плей-офф у Харкові буде дуже багато, я думаю, прийде і фарт - так що чекаємо.

Національна збірна команда України з водного поло

- Віталій, останнє питання більш особистого характеру. У Вас підростає син. Хотіли б, щоб він став ватерполистом? Якщо так, то, яке амплуа?

- Звичайно, хочу! Йому зараз 7 років, з п'ятирічного віку займається водним поло. Я хотів би, щоб він став воротарем, але вибирати йому! Але, якщо все-таки залишиться в цьому спорті нападаючим, то, думаю, я зможу підказати йому, як впорається з воротарем, його слабкі місця і що потрібно робити. Цей головний секрет я зберіг тільки для сина (посміхається).

Віталій ПЕТРОВ, 30 років.Капітан збірної України і збірної Харківської області.Майстер спорту.Народився 20 червня 1987 року в Харкові.Зріст - 183 см, вага - 85 кг

Перші кроки в спорті. В три роки, батьки привели хлопця на плавання, яке він не дуже любив, і чесно зізнається, що в старшому шкільному віці часто прогулював. Коли Віталію було 14-ть років, батьки вирішили віддати його в Харківське державне вище училище фізичної культури №1. Але, щоб пройти відбір, необхідно було на тестуванні з плавання потрапити в тринадцять кращих. Навмисно чи без умислу Віталій фінішував тоді чотирнадцятим і відбір в училищі не пройшов - батьки засмутилися, а от хлопець немає.

Тоді Віталіка, а йому на той час виповнилося 15-ть, віддали на водне поло, сподіваючись «розбудити» у хлопця совість, розповіли про його хрещеного Олексія Федоркова, який свого часу був гравцем ватерпольной збірної СРСР. Батьки не прогадали: крім того, що цей спорт сподобався сину, ще й талант до ватерпольной грі швидко проявився. До речі, Віталій таки поступив в той спортивне училище на відділення водного поло.

Голкиперская кар'єра. А вже через рік тренувань, в 16-ть років, потрапив у доросле ватерпольную команду. Спочатку захищав ворота команди НТУ ХПІ (Харківського політехнічного інституту). З 18-ти років грав за " БМК " Харків, у складі якого також виступав у Лізі чемпіонів і Євролізі!

Потім, з 22-х років, на кілька сезонів перебрався в маріупольський «Іллічівець».

Після розформування «Іллічівця» в 2014 році повернувся в Харків, взяв участь в одному турі чемпіонату України у складі тоді ще новосформованого «Слобожанца» і поїхав в ізраїльський клуб «Sharks» (в перекладі «Акули»), куди його запросили.

Спочатку 2016 року повернувся в «Слобожанець» і долучився до першої історичної перемоги команди в чемпіонаті України (сезон 2015/2016)! В минулому сезоні команда, перейменована в збірну Харківської області, знову завоювала чемпіонство.

Досягнення.Двічі чемпіон України у складі «Слобожанца»; срібний призер Кубків і Суперкубків України. Неодноразовий чемпіон України у складі команд БМК та «Іллічівець», неодноразовий володар Кубка України в команді БМК. Багаторазово визнавався найкращим воротарем України.

«Золотий гол». На Кубку України-2013, де виступав за Маріуполь, в 3-му періоді забив заповітний для кожного воротаря золотий гол - від воріт до воріт. Хоч і програли маріупольці тоді, однак ці змагання стали знаковими в його кар'єрі!

Освіта: вища - НТУ Харківський політехнічний інститут, маркетолог.

Сімейний стан: Одружений.

Хобі: В майбутньому планує багато подорожувати по світу разом з родиною і це зробити своїм хобі.

Життєво кредо: Завжди і у всьому залишайтеся людьми!

Наталія Васі, спеціально для XSPORT

У статті використані фотографії Євгена Скиби, Романа Породко та ін.

Читайте також:

Категория: Летние виды спорта