Артем Почтарьов: «Кому-то рідні стіни допомагають, а мені навпаки»

Артем Почтарьов / Фото - Федерація бадмінтону України

Перша ракетка України, учасник Олімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро-2016 Артем Почтарьов обігравши по черзі Йорана Квеекела з Нідерландів (19:21, 21:15, 21:15), Ариамана Тандона з Індії (21:12, 21:19) і німця Йонатана Перссона (19:21, 21:10, 21:11), дійшов до півфіналу RSL Kharkiv International 2018, де в напруженій боротьбі поступився майбутньому переможцю чеському бадминтонисту Яну Лоуде (13:21, 21:18, 16:21).

Втім, вихід до четвірки найсильніших вже гарантував учневі Геннадія Махновського бронзову медаль, яка стала для нього першою в одинці і в загальному третьої за дев'ять років виступів на харківському міжнародному турнірі (після золотого дубля у 2014 році в міксті з Оленою Прус і в парі з Геннадієм Натаровим).

Про те, чому так важко виступати в статусі господаря змагань, а суперництві і дружбу з індонезійськими учнями старшого брата, а також про роботи з новим головним тренером чоловічої команди 15-разовим чемпіоном України, учасником трьох Олімпіад Владиславом Дружченко, XSPORT поспілкувався з провідним українським бадмінтоністом Артемом Почтаревым.

Домашній турнір завжди складається для мене дуже важко. - говорить Артем Почтарьов, - Комусь рідні стіни допомагають, а для мене, мабуть, навпаки створюють додаткову напругу. Починаючи з 2009-го року я не пропустив жоден Kharkiv International, але до сьогоднішнього дня мені жодного разу не вдавалося навіть до півфіналу в одиночці дійти.

Фото - Федерація бадмінтону України

- Перша партія завжди нервова, а тут я нервував у всіх партіях, хіба що за винятком третьої з німцем Перссоном, яку виграв 21:11. Я не міг розслабитися навіть у другій, яка, здавалося б, походила під мою диктовку - 21:10. Це здорово, коли за тебе вболіває стільки людей, але мені ще потрібно навчитися спрямовувати їх енергію в потрібне русло. На цьому турнірі я явно не грав свою гру, робив такі безглузді помилки, які можуть вилізти в третій партії за рахунку 20:20, але ніяк не на самому початку, коли на табло 0:0. Аж до півфіналу потрапляли суперники фізично слабший за мене, і мені вдавалося їх перемогти.

- Так, чех був дуже добре готовий. Раніше ми з ним ніколи не зустрічалися, хоча не думаю, що це позначилося на результаті. Він в принципі не робив на корті нічого надприродного. Якоюсь мірою на якість моєї гри вплинуло ще й освітлення. Коли ми тренувалися в цьому залі, то горіло чотири лампи, і на час турніру включили шість. З одного боку корту дуже сильно сліпило, це було видно і на прикладі чеха.

- Коли ти програєш три-чотири матч-пойнта, ще можна відігратися, коли - дев'ять, шансів практично немає. Я це чудово розумів, але повинен був хоча б спробувати. Я відіграв п'ять очок поспіль, а далі...

Фото - Федерація бадмінтону України

- Вказав на помилки, які з боку краще видно. Це фактично перший турнір, який я повністю провів під керівництвом Владислава Георгійовича як тренера збірної України. Він завжди відмінно підказував за кортом. Пам'ятаю, як ми боролися з англійцями за командну бронзу, так саме його точні підказки допомогли нам вирвати перемогу у вирішальній грі. Але це було ще по юніорам, у дорослому бадмінтоні на одних підказки тренера не виграєш.

- Женя тут в якості тренера команди Азербайджану. Але не вболівати за мене він, природно, не міг. Хоча якщо б навіть я сьогодні виграв, завтра ми зустрілися у фіналі з його підопічним, ніяких проблем не було б, бо це його робота. Він підказував би своєму спортсмену, як у мене виграти. У фіналі я вболівав за Еді (Ade Resky Dwicahyo - уродженець Індонезії, представляє Азербайджан - XSPORT). Я їздив на тиждень на збори в Азербайджан. Потім вони тут у нас тренувалися перед турніром. Еді і його товариш по команді Азмі (Azmy Qowimuramadhoni) - відмінні хлопці. Англійську знають, не досконало, звичайно, але для спілкування більш, ніж достатньо.

Марія МЕДВЕДЄВА спеціально для XSPORT

Читайте також:

Категория: Летние виды спорта