Станіслав Жуков: «У «Гуммерсбахе» змушують пити пиво»

Опубликованно 26.11.2018 00:36

Фото - handball-world.news

Для інтерв'ю зі Станіславом Жуковим нам не обов'язково було чекати серйозного інформаційного приводу. Вистачало одного факту – наш гренадер другий рік поспіль класно виглядає в декораціях німецької Бундесліги, залишаючись єдиним українцем у найсильнішому національній першості.

Крім того, зовсім недавно напівсередня «Гуммерсбаха» пролонгував контракт з німецьким клубом до 2021 року. Правда, на розминці сезону не обійшлося без мінору – наш сьогоднішній герой інтерв'ю у шостому турі Бундесліги зламав палець на кидаючий руці.

Журналіст XSPORT.ua Ігор Грачов не забарився з дзвінком Станіславу Жукову, який, у свою чергу, охоче відгукнувся на прохання про розгорнутої бесіди.

- Незважаючи на травму, все нормально. Шви затягнулися, вже можна потіти. Ось тиждень тому приступив до тренувань, пробіг перший крос. Мені замовили спеціальну шину, щоб зафіксувати палець. Зараз займаюся за індивідуальним графіком, який мені підготував тренер.

Тужливий період?

- Будь-яке пошкодження – розлад, але немає такого почуття, мовляв, залишився один. По суті, я завжди з командою. Тренуюся в загальній групі, на перегляд відео ходжу разом з усіма, так що нудно. Разом з тим випала можливість довше побути з дружиною і сином. Нещодавно їздили в Дюссельдорф, а також в Бельгії. Від Антверпена і Брюсселя залишилося море яскравих вражень.

Можеш згадати той епізод у матчі з «Мельзунгеном», коли зламав палець?

- У другому таймі кидав з опори і з протягом: м'яч полетів у рамку воріт, а рука за інерцією – у голову захиснику. Я почув хрускіт, палець миттєво опух. Вже тоді стало ясно, що нічого хорошого мене не чекає. Доктор «Мельзунгена» оглянув палець, сказав, що є ризик перелому.

А чому огляд робив лікар команди-суперниці?

- З нами на виїзди їздить тільки фізіотерапевт, а доктора повинен надавати господар матчу.

Коли дізнався, що операції не уникнути?

- Як тільки повернулися. А повернулися десь до півночі. Зробили рентген в Кельні, щоб переконатися в діагнозі. І він підтвердився – перелом. І мені ще пощастило, що постраждала тільки кістка. Лікарі сказали, що якби ще один міліметр – і розірвало би суглоб. У такому разі відновлення тривало б довше. І в майбутньому не виключено, що довелося б мучитися з артрозом. Загалом, я навіть не снідав і був готовий до операції, але все ж довелося перечекати вихідні. У понеділок, 24 вересня, мене полагодили.

Довго тривала операція?

- 50 хвилин під загальним наркозом. До його початку я провів у ліжку близько чотирьох годин, так як операційна потрібна була для екстреного випадку.

Очікування додавало стресу?

- Чесно, взагалі не нервував. Мені дали таблетку, напевно, заспокійливе, так що вдалося уникнути зайвих думок. Після операції залишився на ніч у лікарні, так як толком не було часу відійти від наркозу.

Раніше стикався з серйозними ушкодженнями?

- У сезоні-2011/2012, в мій перший рік в «Моторі» при Миколі Чигареве у мене утворився бурсит на лікті. Затверділа капсула і після найменшого дотику лікоть сильно розпухав. Доктор клубу, Іван Шарудячи, порадив хірургічне втручання, щоб уникнути більш серйозних наслідків. Це був не загальний наркоз, але тим не менш два місяці я пропустив. Мене перевели в ЗНТУ-ЗАС, а в першу команду взяли Сергія Суліму.

Фото - handball-world.news

Зовсім недавно в своєму instagram-акаунті @zhukovstani26 ти повідомив про новий дворічний контракт з «Гуммерсбахом». Судячи з усього, керівництво досить твоїм виступом?

На міжсезонних зборах в Італії менеджер клубу запросив мене пообідати разом. Сказав, що минулий сезон у мене вийшов, і хотів би бачити мене в клубі і надалі. Конкретної пропозиції він не робив, але через пару місяців всі деталі були вирішені між моїм агентом і керівництвом «Гуммерсбаха». Тиждень тому я поставив підпис під новою угодою, чому, признатися дуже радий.

На більш вигідних умовах?

- Так, фінансова сторона покращилася. Але, як і раніше, клуб не надає оплачуване житло або, наприклад, автомобіль – всі витрати падають на заробітну плату. Незважаючи ні на що, я хотів залишитися в Бундеслізі і зокрема в «Гуммерсбахе». Тут я відчуваю себе лідером, у свою чергу, до мене всі добре ставляться як до спортсмена і як до людини.

Ти, як і раніше в атаці лівіше центру на напівсередній, а в обороні – центральним захисником?

- Так, по частині ігрових позицій – без змін.

У минулому сезоні «Gummersbach» цілився на район 9-12-го місця, а фінішував на 15-й сходинці. Як оціниш торішній заплив?

- В цілому – вийшло нормально. Зіграли 34 матчі, фінішували в двох очках від зони вильоту. Вважаю, непогано. Та й у мене, приховувати не буду, багато що виходило. Сезон точно запишу в актив. В цьому році підбір виконавців серйозніше, повинно бути краще.

Зараз ви йдете 12-мі. Чи ставить керівництво перед вами конкретну мету?

- Загалом-то її і в минулому році не ставили. У «Гуммерсбахе» не так все чітко за завданнями, як, наприклад, в «Моторі» – виграти всі внутрішні турніри і досягти певного етапу в Лізі чемпіонів. Постараємося фінішувати вище, ніж у минулому році.

«Gummersbach» пройшов в 1/8 фіналу Кубка Німеччини, де зіграє з «Геппингеном». Чи розглядаєте ви цей турнір, як крихітне, але все ж віконце в єврокубки?

- Про єврокубках мови поки немає, але все може бути. Пройдемо ще один етап – на крок наблизимося до фіналу. Поки відштовхуємося від такого акценту.

Фото - handball-world.news

У побутовому плані все влаштовує?

- Хочемо переїхати з сім'єю з «двушки» в 3-кімнатну квартиру, але, як виявилося, це не так просто. Ми подивилися чотири варіанти, і два з них нас влаштували – готові були заїжджати відразу. Однак тут орендодавець призначає день і запрошує 5-7 сімей, після чого вибирає одну на свій розсуд. На жаль, спортсмени тут не в фаворі, так як він розуміє, що через рік-два ми можемо виїхати, і віддає перевагу віковим сім'ям.

Премії гравцям в Німеччині практикуються?

- У «Гуммерсбахе» – немає. Хоча, наприклад, в минулому сезоні берлінський клуб «Фюхсе» видав яскраву безпрограшну серію на старті. І після одного з матчів президент клубу сказав, що за кожну наступну перемогу команда отримає 10 000 євро премії. Після цього вони виграли один матч, а потім серія обірвалася.

Непогано. Цікаво, а як ти дізнався про цю історію?

- Прочитав в німецьких медіа. Це не було секретом.

Який найбільший бонус, який тобі падав?

- В «Моторі» в сезоні-2015/2016 при Миколі Степанце, коли ми вийшли в плей-офф з першого місця в групі на іспанську «Ла Ріоха».

Про яку суму йдеться?

- У моєму випадку – 1 500 доларів.

А взагалі премії – часте чи рідке задоволення?

- Швидше, рідкісне. Крім моторівською, можу згадати ще дві. Найперша – за перемогу над «Портовиком» у складі броварського «Будівельника». Нам тоді видали по 500 грн. На той момент це було не багато, але і не мало. А другий раз мене преміювали в складі «молодіжки». У відборі на ЧС-2011, який проходив у Полтаві, ми посіли друге підсумкове місце, пропустивши вперед Німеччину. Після завершальної перемоги над Швейцарією, яка нічого не значила, до нас в роздягальню зайшов покійний нині президент «Динамо-Полтава» Іван Матієшин з банкою з-під зеленого чаю в руках. Він нам сказав багато теплих слів, мовляв, молодці, ви зробили свято гандболу в Полтаві. Ми були дуже здивовані, адже у фінальну частину ми не вийшли, і взагалі в роздягальні сиділи раскисшими. Він вручив нам цю банку і пішов. Яким же було здивування, коли замість чаю ми побачили стопку доларів.

Велика сума?

- 2 000.

Хто ділив?

- Захар Денисов. Всю суму розділили на рівні частини між гравцями і тренерським складом. До речі, потім ця збірна Німеччини стала чемпіоном світу U-21.

Пам'ятаєш свою першу зарплату?

- В «Будівельник», коли мені було 17 років. Згідно з першим контрактом я повинен був отримувати 500 грн. Точніше навіть – предконтракту, який підписали батьки, із зобов'язанням того, що я підпишу доросле угода, коли досягну повноліття. Тоді ще долар був близько 7-8 грн, мені вистачало.

Яку покупку собі дозволив?

- Якщо чесно – відразу купив собі кросівки. Я завжди грав у поношених – небудь хтось передаривал, або купував в «секонді». А тут міг дозволити собі нові. Взяв «адики», які за два місяці благополучно розвалилися.

Після півтора років у Німеччині як оціниш рівень свого німецького?

- Прогрес відчувається з місяця в місяць. Ось, наприклад, позавчора до і після матчу 9-го туру з «Битихаймом» (бесіда відбулася 16 жовтня – Прим.І.Р.) у мене було три інтерв'ю на німецькому. Спочатку в «лайв»-режимі на сторінці клубу в facebook, потім між таймами для телеканалу Sky Sport, а після – у ВІП-кімнаті, де гравці спілкуються зі спонсорами і володарями віп-абонементів. На спеціальній трибуні я коротко резюмував матч і розповів про продовження свого контракту з клубом. Мені пізніше сказали, що все виглядало непогано. Хоча найбільше важливо те, що я сам отримую кайф від того, що можу спілкуватися.

Ти продовжуєш відвідувати лінгвістичні курси?

- Ні, так як клуб надавав тільки перші 10 уроків. Потім ми перейшли на самонавчання. Незважаючи на те, що я продовжив контракт, робоча віза в мене тільки до Нового року. Щоб її продовжити, я зобов'язаний здати іспит на базовий рівень знання мови (А1). Ми вже його з дружиною здали, чекаємо результатів комісії.

В який момент ти відчув відсутність мовного бар'єру?

- На річних зборах вже було очевидно легше, ніж рік тому. Я міг спілкуватися, легко знаходити спільну мову з новачками. У побутовому плані – теж все набагато простіше стало.

Якою мовою намагається порозумітися твій трирічний син Максим?

- «Так», «немає» – говорить по-німецьки, але в садку, незважаючи на те, що його не розуміють, наполегливо закінчує фрази російською. Причому вчителька зазначає, що він схоплює інший раз швидше інших, що йому потрібно зробити, але пояснюватися на німецькому поки проблематично.

З якими самими серйозними проблемами довелося зіткнутися в Німеччині?

- Тут все настільки гладко, що серйозних проблем ми не відчували. Напевно, підготовка до іспиту з німецької та перездача на водійські права – найбільш хвилююча мить, що з нами сталося за ці півтора року. Згадував, а в якихось моментах довелося вчити по-новому правила дорожнього руху, адже наші права в Німеччині дійсні тільки півроку. На все про все пішло півтора місяці. Мені вдалося здати теорію і практику з першого разу. В автошколі відправили додаток на телефон – 1 100 питань, але найголовніше: можна здавати теорію на одному з семи мов, одна з яких російська. Наприклад, моєму іранському одноклубнику пощастило куди менше. Перської мови немає в списку, і він поки не може осилити квитки на німецькому...

Як в цілому відносяться до слов'ян?

- Дуже навіть непогано. Справа в тому, що більшість – працьовитий народ. Хтось навіть на двох, а то й на трьох роботах працює. Німцям це подобається. Ставлення ж до турків і африканцям інше. У багатьох немає бажання вчити німецьку мову, немає бажання працювати – їм досить допомоги.

І ще момент – в 80-х і 90-х на батьківщину повернулися німці, які після Другої світової жили в Казахстані, Киргизії, Росії. Зрозуміло, вони говорять по-російськи і багато в чому з цієї причини наш мат тут знають чи не досконало. Сумно навіть. Так що намагаюся навчити партнерів літературними словами.

Я знаю як мінімум двох гандболісток рівня нашої національної збірної, які взагалі не матюкаються. У чоловічому секторі таке можливо?

- Я поки таких не зустрічав. Може, чоловіки в грі ведуть себе емоційніше, ніж жінки? Взагалі мат – частина нашої культури, нікуди від цього не дітися. За прикладами в літературі далеко йти не треба – Єсенін і Пушкін не соромилися вдаватися до міцного слівця. Інша справа, що потрібно знати, коли і як його вживати.

У «Гуммерсбахе» допомагав партнерам поповнити словниковий запас по частині непристойних виразів?

- Тут ще до мого приходу всі були добре навчені. Справа в тому, що в «Гуммерсбахе» кілька сезонів відіграв лінійний Євген Певнов, який зараз виступає в «Ганновері». Хоч він і грав за національну збірну Німеччини, але російською мовою володіє повною мірою. Ми, до речі, з ним перетиналися, коли я приїжджав на перегляд – він хороший хлопець, допоміг мені в деяких моментах.

Пам'ятається в 2014 році, коли «Мотор» виграв кваліфікацію за вихід в Лігу чемпіонів, багато дозволили собі випити келих-другий напою, що нагадує чай. Багато, але не ти. Не вживаєш спиртні напої?

- Не можна сказати, що я взагалі не п'ю, але це велика рідкість. На командних застіллях я легко можу порадіти успіху і без міцного алкоголю. Мені подобається смак пива. І якщо у нас до цих пір косо дивляться на це, то тут пити пиво в порядку речей. Більше того – навіть примушують. У нас спонсор – місцева пивоварня, так що окреме приміщення просто забито ящиками з пінним напоєм. Сказали, що ми дуже мало п'ємо – половина запасів пропадає через закінчення терміну придатності.

Ще люблю вино, особливо домашнє. Наприклад, вино, яке робить батько мого кума, Сергія Орловського, просто божественне. Я привіз його з собою в Німеччину. Півлітра досі стоїть і чекає свого часу.

- Захар Денисов. Ще Саша Тибулевич, з яким ми грали в «Будівельник». Ніякого алкоголю в будь-якому вигляді.

Якось так складається, що у гандболістів немає позаштатних захоплень. З пам'ятного – в інтерв'ю ЄГФ-ТВ один з гравців розповідав, що колекціонує духи. Екс-гравець «Мотора» Сергій Бурка у свій час захоплювався нумізматикою. У тебе є нестандартні пристрасті?

- Не знаю, чи можна до них віднести риболовлю? Ось це – моє. Правда, в Німеччині з цим заняттям все складно. І можу відразу зізнатися – я злісний порушник місцевих законів. Я рибалю, але для легального заняття риболовлею тут потрібно спочатку пройти місячні курси, вивчити види риб. Потім отримати ліцензію і купити дозвіл, причому із зазначенням, на якому озері і яку рибу ти збираєшся ловити. Весь цей процес укладається приблизно в суму 1 500 євро. Так що я купив собі маленький складаний спінінг, який непомітно поміщається в сумку, і в будні дні тихенько виходжу на озеро. Є ризик отримати штраф в 10 000 євро, але бажання побути на самоті і розслабитися на недовгий час перевищує.

Фото - handball-world.news

У німецьких клубів чемпіонат Німеччини стоїть в пріоритеті вище, ніж Ліга чемпіонів. Підтверджуєш?

- Поза всякими сумнівами. Яскрава ілюстрація – інтерес глядачів. У минулому році на матч «Рейна» в Лізі чемпіонів настав 2-3 тисячі вболівальників, а на найближчий поєдинок з аутсайдером Бундесліги – 6-7 тисяч. Той же «Рейн» в минулому році на перший матч 1/8 фіналу Ліги чемпіонів проти «Виве Кельце» повіз другий склад... Хоча у «Мельзунгена», наприклад, стоїть завдання потрапити в Лігу чемпіонів. У них під цю мету закладений чималий бюджет, підібрані сильні гравці. В цілому виграти чемпіонат Німеччини тут почесніше, ніж Лігу чемпіонів.

- Знайомий. Перший сезон подивився на одному диханні. Все дуже круто зроблено. Зараз триває третій сезон, і гості іноді трохи не дотягують, але ось недавно подивився його інтерв'ю з Дмитром Нагієвим – офігенно.

Три топових спортсмена-негандболиста Німеччині прямо зараз?

- Зізнаюся, я у вільний час спорт взагалі не дивлюся. Максимум – «хайлайтс»-огляди на дві-три хвилини. Відповідаючи на твоє запитання, скажу, що в нашому регіоні – Північному Рейні-Вестфалії – дуже популярний футболіст Лукас Подольскі. Він проводить благодійні футбольні матчі в Кельні, в яких брав участь в тому числі і наш воротар Карстен Лихтляйн. Граючи в Японії, Полді своїм будинком називає Кельн, тут він володіє мережею фаст-фудів, що спеціалізуються на кебабах, а також магазинами одягу і морозива. З інших спортсменів можу назвати футболістів Томаса Мюллера та Мануеля Нойєра, а також баскетболіста Дірка Новіцкі.

А український варіант?

- Брати Володимир і Віталій Кличко в Німеччині у великій пошані. Взагалі бокс тут займає високі позиції, так що можу відразу сюди додати Василя Ломаченка та Олександра Усика. Ну а якщо розширити спортивний географію, то в топ напевно увійдуть Андрій Шевченко та Сергій Бубка.

Три найпопулярніших гандболіста в Німеччині?

- На першому місці без сумнівів – швейцарський розігруючий Анді Шмід з «Рейна». Він п'ять років поспіль визнається MVP Бундесліги! Далі – Маттіас Муше, крайній правша з «Магдебурга». Третім у своєму топі поставлю також лівого крайнього ісландця Гудйона Сігурдссона з того ж «Рейна». У свої 39 років він як і раніше знаходиться в найвищій мірі, часто опиняючись сильніше і швидше за своїх візаві.

Три гандболіста, що уособлюють Україну?

- Олег Великий – номер один. Хоча тут його не асоціюють з Україною, так як він ставав чемпіоном світу вже у складі Німеччини і з німецьким громадянством. В'ячеслав Лочман і Зінаїда Турчина. До речі, разом з Лочманом за «Гроссвальштадт» грав наш воротар чемпіон Європи та світу Карстен Лихтляйн, і досі дуже добре відгукується про нашому співвітчизнику.

Німецькі ковбаски або котлета по-київськи?

- Звичайно, котлета по-київськи! Ось ти зараз згадав у мене слюні потекли. Взагалі на смачні ковбаски ми не потрапляли в нашому регіоні, як правило, вони користуються попитом у Баварії, а не в нашому регіоні. До харчування намагаємося підходити серйозно, так що сосиски, ковбаски не входять в наше поле зору. Беремо свіже м'ясо – філе курятини, яловичини, рибу. Ніякої свинини.

Хто з Жукових відоміший – напівсередня «Гуммерсбаха», радянський полководець або соліст групи «Руки вверх»?

- Маршал Георгій Костянтинович Жуков. Не сказав би, що ставлюся до нього позитивно, але особистість, безумовно, неординарна. Я, в принципі, трохи знайомий з його історією, дивився кілька документальних фільмів. До того ж, тренер в Броварах Олександр Зборщик нерідко до мене звертався «Маршал Жуков».

Хто стане чемпіоном Німеччини в цьому сезоні?

- «Фленсбург» або «Магдебург».

Самий запам'ятовується матч у кар'єрі.

- У минулому сезоні, коли виграли у «Кіля». Поки це мій найкращий матч взагалі в кар'єрі. Якщо б я став чемпіоном Європи або світу, то мої відчуття були максимум такими ж, але не яскравіше. Останній раз «Gummersbach» обігрував «Кіль» 10 років тому.

Як вважаєш, «Мотор» вийде в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів?

- Думаю, вийде. З поверненням Миколи Степанця «Мотор» не помітив «Загреб» -- одного з головних конкурентів. Така перемога поверне впевненість у свої сили. Ну і струс прийшла вчасно. Ми в минулому році після зміни тренера виграли три матчі поспіль.

Тоді хто виявиться зайвим у групі?

- «Загреб» і «Меті».

- Здивувався насамперед. У той же час було приємно, що мені зателефонував Микола Степанович, цікавився, як у мене справи, коли дізнався про травму. На найближчі збори я точно не приїду, але в подальшому в збірну – завжди із задоволенням.

Ігор ГРАЧОВ для XSPORT.ua

Візитка

Станіслав Жуковнародився 26 березня 1992 року у Нововолинську. Амплуа – лівий напівсередній (правша), центральний захисник. Зріст – 200 см, вага – 100 кг Одружений. Син – Максим (3 роки).

Виступав за клуби: «Будівельник» (Бровари), ЗНТУ-ЗАС (Запоріжжя), «Мотор» (Запоріжжя).

Гравець національної збірної України.

Чемпіон України (3): 2015-2017.

Володар Кубка України (3), володар Суперкубка України (2).

З сезону-2017/2018 – гравець «Гуммерсбаха» (Німеччина).Читайте також:

Категория: Летние виды спорта