Зиан Беджу: «Через два роки хочу потрапити в збірну Алжиру»

Опубликованно 07.05.2019 00:36

Зиан Беджу в сверхкоротком складі Авіатора (другий зліва) / Фото - Сергія Цукіло

Столичний гандбольний клуб «ЦСКА-Київ» в нинішньому сезоні не блищить результатами, однак продовжує привертати увагу – передусім за рахунок своїх новобранців. У листопаді в домашньому матчі проти ЗНТУ-ЗАС (23:35) дебютували відразу два нетипових для нашого гандболу легіонера. Напівсередня Ян Хоффманн – став першим німцем в історії українських чемпіонатів, а воротар Зиан Беджу– першопрохідцем з Алжиру.

Відразу зізнаємося, що готуючи інтерв'ю з алжирським голкіпером, ми тримали в розумі насамперед екзотичність новачка, впевнено вважаючи, що він – перший неєвропеєць нашого гандболу.

Виявилося, що це зовсім не так. У кінцевому рахунку Зиан Беджу став третім представником Африки в чемпіонатах України. Звання піонера насправді носить лівша з Камеруну Ромарік Тенава, який відіграв два роки в донецькому «Політехніці» (сезони-2009/2010 та 2010/2011). А в минулому році в рамках Вищої ліги (другому за класом дивізіоні України) у складі ДК «Одеси» на позиції правого напівсереднього виступав тунісець Ахмед Абід.

...Проте історія появи в українській Суперлізі Зиана Беджунавіть без прив'язки до його легионерскому статусом – залишилася серйозним приводом для інтерв'ю. Журналіст XSPORT Ігор Грачов не забарився з дзвінком варту воріт «ЦСКА-Києва».

Зиан Беджу в сверхкоротком складі Авіатора (другий зліва). Фото - Сергія Цукіло

Зиан, мені як і раніше незвично так починати бесіду, але зобов'язаний запитати базові речі...

Без проблем. Я народився 6 січня 1993 року в Беджайе – місті, розташованому на березі Середземного моря, на півночі Алжиру. Зріст – 197 див.

Де ти починав кар'єру гандболіста?

Першим моїм клубом був представник четвертого по класу дивізіону – RC Akbou. Якось ми грали матч в рамках Кубка Алжиру проти HC Bejaia, і чи не після фінального свистка я отримав пропозицію поповнити склад суперника. Так я на чотири сезони затримався в «Беджайе», який виступав лише одним поверхом нижче еліти.

Наскільки ви були близькі, щоб підвищитися у класі за цей час?

Насправді – ми були далекі від підвищення. Хоча в третій мій сезон ми фінішували другими серед 12 колективів. На жаль, путівку у вищий дивізіон отримував тільки переможець.

Як часто ви тренувалися?

Якщо грали вдома – чотири рази в тиждень. П'ять – коли вирушали на виїзд.

Ви отримували зарплату?

Зрозуміло. Мій оклад становив 150 євро в місяць. Без урахування премій. Наприклад, за переможний матч вдома нам належало по 40 євро бонусом, в гостях – 50-60.

Є підозра, що твоя зарплата на батьківщині на 150 євро більше тієї, яку ти отримуєш в гандбольному клубі «ЦСКА-Київ».

Дійсно, тут я виступаю безкоштовно – зарплата мені не передбачена. Чому? Я не знаю, але мене цей факт, зізнаюся, зовсім не засмучує.

Мабуть, тому що в Києві ти виявився перш за все із-за навчання?

Абсолютно вірно. Я другий рік навчаюсь в Київському Національному університеті технології та дизайну.

І ким хочеш стати в майбутньому?

Вчителем французької мови.

Чому тоді вибрав факультет мехатроніки і комп'ютерних технологій КНУТД?

Я планую перевестися в наступному навчальному році.

Добре, магістральний питання – яким чином ти опинився в гандбольному клубі «ЦСКА-Київ»?

Мій друг з Алжиру дав мені номер телефону головного тренера. Я написав йому в Viber, мовляв, хочу спробувати свої сили у вашому клубі. На що отримав відповідь: «Приходь, подивимося на тебе».

Скільки переглядів знадобилося Володимиру Леонтьєву, щоб ти офіційно приєднався до команди?

Здається, вистачило трьох тренувань. Коуч сказав, що я в порядку.

Володимир Леонтьєв дав зелене світло Зиану Беджу в українській Суперлізі / фото - reporter-ua.com

Якщо вірити протоколам, то ти зіграв чотири офіційних матчу. У ростері «Авіатора» тепер три голкіпера -- скільки приблизно часу ти провів на майданчику в цих зустрічах.

На жаль, не так багато, як хотілося б. Приблизно 5-10 хвилин в середньому.

Як ти себе відчуваєш в Києві?

Чудово. Київ – гарне місто, особливо подобається та частина, яка знаходиться біля станції метро «Арсенальна».

А в «Авіаторі» ?

Все теж відмінно, хіба що хочу отримувати більше ігрової практики, щоб показати свої здібності.

Найбільший сюрприз у клубі – з позитивної і негативної сторони.

Сюрприз у тому, що всі мої одноклубники дуже молоді хлопці. Так що зі знаком «мінус» зазначу брак досвідчених виконавців у команді.

Малість після твоєї прем'єри за столичний клуб дебютував твій співвітчизник крайній Ахмед Алуаш. Ви були знайомі до цього?

Прям, щоб знайомі немає, але ми перетиналися в Алжирі на майданчику. Наші команди дуже давно грали один проти одного. А познайомилися ближче вже тут – в Україні. Мені здається, в майбутньому ми залишимося міцними друзями.

Алуаш став «авіатором» з твоєї подачі?

Ні, ми приєдналися до команди разом.

Чому він зіграв лише один матч?

В цей період він повертався в Алжир, щоб владнати якісь паперові питання.

Яка твоя головна мета в гандбольній частини столичного життя?

Я хочу тільки одне – грати. А якщо в глобальному плані, то планую потрапити в свою національну збірну через два роки.

Як часто проводиш час поза навчання та гандболу?

Нічого екстраординарного – відпочиваю, дивлюся фільми...

З української кухні довелося по душі?

Мені подобається борщ.

Як ти оціниш рівень свого російського?

Як хороший. Я говорю по-російськи, можу писати.

Назви три найпопулярніших спортсмена Алжиру.

Футболіст Ріад Марез з «Манчестер Сіті»; Туфік Махлуфи – олімпійський чемпіон-2012 на дистанції 1500 метрів [плюс двічі срібний призер Ріо-2016] і Рабах Маджер – колишній футболіст, а нині тренер.

А український варіант подужаєш?

Не в повній мірі. Насамперед назву Андрія Шевченка, а також тенісистку... Правда, не зможу озвучити її ім'я.

Вважаю, Еліна Світоліна. Про неї йде мова?

Точно!

Читайте також:

Категория: Летние виды спорта