У перемоги багато батьків? Позначаємо основних

Опубликованно 14.08.2019 00:20

фото - facebook Федерація гандболу України

Прорвалися! Чоловіча національна збірна України струсила товстий шар пилу з новітньої літопису нашого незалежного гандболу. Вперше з 2010 року – «синьо-жовті» гратимуть у фінальній частині Євро-2020.

Приємний привід згадати всі наші заходи на мэйджоры. А таких поки сім: п'ять припали на чемпіонати Європи (2000, 2002, 2004, 2006 і 2010) і два – на світові першості (2001, 2007). У січні нас чекає восьмий візит.

Примітно, що зустрінемося там, де бачилися востаннє, а саме в Австрії. Десять років тому підопічні Леоніда Захаровазмагалися в Граці і завершили виступи після трьох матчів. У всіх українці поступилися, але залишили австрійські землі з високо піднятою головою. Хто міг тоді подумати, що така можливість засвітитися на форумі з'явиться лише через 10 років?

З трьох країн, що приймають Євро (Австрія, Швеція, Норвегія), Україні випало зіграти в австрійській столиці. Дати і суперники вже чітко прописано: у групі українці зустрінуться з Північної Македонією (10 січня), господарями (12 січня) і Чехією (14 січня).

У попередньому раунді з кожного квартету по дві кращі команди просунуться в основний (дві групи по шість команд) із збереженням «золотих» очок. Причому «вихідці» з групи В не поміняють локацію, і залишаться у Відні.

І найважливіше зазначити, що звітне Євро – ліцензійне. За його підсумками команди отберутся не тільки на «світ»-2021, але і на передолімпійський турнір, який відбудеться 16-19 квітня. У ньому будуть розіграні шість путівок на Олімпіаду.

Втім, цієї теми ми ще неодноразово торкнемося трохи пізніше, а поки повернемося до головного питання – за рахунок чого Україна пробилася на Євро-2020?

Журналіст XSPORT Ігор Грачоввиділив три основні причини.

Перша причина – тренерський штаб, який очолює олімпійський чемпіон Барселони-1992 Сергій Бебешко. Ще до початку відбіркової кампанії звістку про призначення найсильнішого наставника з українським паспортом вселила надію на те, що питання потрапляння на Євро – справа часу. І як виявилося справою швидкого часу.

Більш того, Бебешко возз'єднався в тренерському «стаффе» зі своїм другом і колегою Миколою Степанцем, з яким вони навели шороху в запорізькому «Моторі» в його перших лігочемпіонівських кроки. Зізнатися, від такої солідної спайки мурашки пішли по шкірі – вряди-годи національну команду очолили по-справжньому найсильніші фахівці країни!

І робота закипіла. Додався тренер по воротарям Віктор Горбаха. Після першого «вікна» відбору успішно пройшла чистка околокомандных «фахівців». Вперше за довгі-довгі роки ростер команди ряснів об'єктивно найсильнішими гандболистами. Причому ніхто нікого не бив патріотичним батогом.

Зовсім випадково вийшло так, що ми у всій красі бачимо у футболці національної збірної Геннадія Грудки, Сергія Онуфрієнко, Владислав Остроушко– топ-гандболістів, здатних давати результат тут і зараз. Раніше їх не вдавалося об'єднати в одну команду.

Хочеться нагадати, що в попередніх кампаніях у складі з'являлося чимало людей, явно не дотягують до рівня національної збірної. Доходило навіть до того, що з'являлися взагалі незнайомці!..

Як тільки біля штурвала з'явилися Бебешко і Степанець, тут же утворився порядок. З'явився порядок – пробилися на Євро. Здається все просто, чи не так?

...Ще одне приємне і поворотний зміна – виклик у національну збірну розширений коло кандидатів. Наставники під час зборів, в робочому процесі, могли на власні очі побачити найближчий резерв, молодь. Ті, у свою чергу, розуміли, до чого варто прагнути, адже нарешті побудована цілком прозора система: бачать всіх, грають – найкращі.

Додамо, що в шести відбіркових матчах у складі збірної України були задіяні 24 гандболіста та 21 з них – виходив на паркет. При цьому з дюжину міцних гравців проходили збори, не добираючись до заявочного листа.

Доречно також зазначити невластиві дії президента ФДМ Андрія Мельника, який не тільки не втручався в тренерський процес (як це відбувається у жіночій «националке»), але і помітно допоміг чоловічої збірної по частині організації.

Друга причина– розширення чемпіонату Європи, яке випало якраз на нинішню єврокампанію. Вперше континентальну першість збере не звичні 16 збірних, а 24. Таким чином можливість потрапити у фінальну частину отримали чотири команди з найкращими показниками у конкурсі третіх місць. Більше того – Україна заскочила в останній вагон поїзда, що йде на північ Європи.

Повністю підсумкова таблиця конкурсних третіх місць виглядає так:1.БОСНІЯ І ГЕРЦЕГОВИНА – 4 очки (-9 – різниця м'ячів).2.СЕРБІЯ – 3 (-8).3.ГОЛЛАНДІЯ – 2 (-8).4.УКРАЇНА – 2 (-10).5.Ізраїль – 2 (-33).6.Литва – 1 (-36).7.Туреччина – 0 (-26).8.Італія – 0 (-32).

Треба сказати, що, якби відбір проходив би в «чистому» форматі, то, на жаль, у міжсобойчику з основним конкурентом Чорногорією (29:24, 21:27) перевагу мали б балканці. Завершальний поєдинок у Подгориці змастив загальний виступ збірної України. Тим не менше ми отримали дорогоцінний урок, за який не довелося в підсумку платити.

Фортуна любить сміливих – збірна України перервала серію з дев'яти поспіль невдалих відборів. Пройди підшефні Сергія Бебешко в основний раунд чемпіонату Європи-2020 в січні, про «киксе» в Подгориці будемо згадувати з посмішкою і відсиланнями до краси спорту.

Третя причина– положення Міністерства молоді і спорту України про спеціалізовану вищу освіту для співробітників, що працюють з національної збірної.

Дане положення профільного міністерства врятувало збірну України від призначення головним тренером збірної України досвідченого Івана Фучеджі. Скажемо більше, Іван Іванович очолив «синьо-жовтих» у квітні 2018 року, провів пару зборів і навіть з'їздив на турнір до Італії. І все ж після рекомендації Федерації гандболу України призначити тренером Фучеджі (як і у випадку з Віталієм Автором, ФДМ проводить призначення в закритому для громадськості форматі) і потім вдало пройденої ним міністерської комісії за участю Валерія Борзова, Володимира Бринзака і Романа Вірастюка – міністр Ігор Жданов документ не підписав.

Не маємо нічого проти 67-річного наставника «Донбасу» Івана Фучеджі, прекрасного менеджера і досвідченого гандбольного гуру, але сьогодні ми мали б високий ризик слухати про те, що причина невиходу на Євро – омолодження складу і брак часу для побудови колективу.

Хоча, на наш погляд, погоду у відборі зробили якраз досвідчені виконавці – реінкарнований для збірної 33-річний Павло Гурковський(мабуть, самий стабільний гравець команди у відборі), що повернулися після паузи Геннадій Комок(31 рік) і Владислав Остроушко(33 роки), а також Сергій Онуфрієнко(34 роки), Захар Денисов(29 років), Дмитро Дорощук(32 роки) і очевидно додав Станіслав Жуков(27 років).

По-новому ми поглянули на двох Олександрів в центрі другої лінії – Кириленко і Южбабенко, а також на Євгена Буйненко і Олександра Тільт. До речі, 24-річний Тільт став самим молодим українцем, відзначилися голами у пішла кваліфікації. Молодша за нього на майданчик виходив лише 21-річний Дмитро Горига.

Немає претензій до наших крайнім, де в правому кутку на місце основного претендують відразу три топ-гандболіста – Юрій Кубатко, Артем Козакевич та Акіменко Андрій... Своїми точковими, але яскравими діями не втомлюється нагадувати про власні перспективи голкіпер Антон Терехов.

Ось так плавно ми підійшли не до чергової причини наявного успіху, а до самої головної «позаконкурсній» складової виходу на Євро – це власне наші гандболісти. Навіть при всій крутості диригента, в першу чергу мета досягнута завдяки їм – вони багато терпіли і віддали всі сили, щоб потрапити на довгоочікуване свято гандболу, яким, безумовно, є Євро-2020.

Категория: Летние виды спорта