Єгіазаров: «Від торішнього чемпіонату Європи залишився гіркий осад»

Гарій Єгіазаров / Фото - facebook.com/fvu.in.ua

Головний тренер жіночої збірної України Гарій Єгіазаров оцінив минулий сезон, в рамках якого його команда виступала в Золотий Євролізі і на фінальній стадії чемпіонату Європи:

Враження двояке. Нагадаю, що наша збірна брала участь у двох серйозних турнірах. Першою була Золота Євроліга, а потім ми виступали у фінальній частині чемпіонату Європи.

Так от, якщо говорити про Євролізі, то тут все-таки було більше позитивних моментів. Насамперед, ми дали можливість відновитися після своїх чемпіонатів, відпочити і залікувати травми деяким нашим лідерам, більш досвідченим волейболісткам. Мова йде про Перетятько, Крайдубе, Рихлюк, Трушкиной, Герасимової і Кадоле. Тому в цьому турнірі наш склад був дещо експериментальним. Чесно скажу, далеко не всі тоді вірили в цю збірну, кажучи про те, що шансів вийти з групи у нас практично немає. Тим не менш, у себе вдома ми досить впевнено перемогли у всіх трех матчах з однаковим счетом 3:0, в тому числі обіграли майбутнього переможця Євроліги збірну Чехії, а також сильну команду Словаччини. І для того, щоб вийти у фінальну четвірку нам не вистачило домогтися успіху лише в одній партії у виїзному матчі заключного туру у словацькому місті Попрад, де ми поступилися 1:3. Тому нам було цілком реально потрапити у фінальну частину турніру і поборотися за вихід в Лігу націй.

В тому-то і справа, що словацькі волейболістки вийшли на матч повністю розкутими і перед своїми уболівальниками явно хотіли показати гарну гру. Над нами ж дуже тиснув результат і, на жаль, не всі дівчатка витримали цей тиск. Після двох партій рахунок на табло був рівним, але, на жаль, виграти ще один, такий потрібний для нас сет, команді не вдалося. Ось тут якраз і позначилася відсутність необхідного в таких випадках досвіду. Вже на розборі гри ми з моїми помічниками прийшли до думки, що якби на майданчику були присутні хоча б два-три більш досвідчених гравця, які бували в таких складних ситуаціях, то ми б досягли того, чого хотіли. Плюс до всього десь більше пощастило господарям майданчика і, навпаки, удача в якісь моменти явно відверталась від нас. Таке нерідко трапляється у волейболі. Тим не менш, ще раз повторю: якщо розглядати участь в Золотий Євролізі як підготовку до фінальної частини чемпіонату Європи, то ми одержали більше позитивних емоцій.

На жаль, немає. Про Олександру Быценко я вже сказав. Буквально на останньому етапі підготовки перед чемпіонатом Європи ліберо Христина Немцева отримала серйозну травму коліна і випала зі складу збірної. Травма плеча завадила взяти участь в турнірі Дарині Дрозд. І хоча вона після чемпіонату Європи ще зуміла відіграти сезон, але потім все ж таки не уникла операції саме з-за тієї травми. Ще одна волейболістка, на яку ми розраховували, Богдана Анисова провела з нами майже весь підготовчий період, проте із-за якихось проблем з документами, що її не вдалося заявити на чемпіонат. До цього ще можна додати, що наші досвідчені гравці Анастасія Крайдуба і Олеся Рихлюк, від яких багато залежить в плані атак і набору очок, хоча і брали участь у турнірі на позиції діагонального, мали деякі проблеми зі здоров'ям, що завадило їм виступити в повну силу.

Я хочу почати з того, що нам не пощастило з календарем на цьому чемпіонаті. Перші три матчі ми грали з сильними збірними Бельгії, Італії та Польщі, які ставили перед собою найвищі цілі на цьому турнірі (до речі, останні дві пізніше змогли пробитися до півфіналу). Всі три матчі ми програли, хоча гра з господарями Євро командою Польщі у нас вийшла однією з кращих на чемпіонаті. Але, тим не менш, очок ми не заробили і це, звичайно, в якійсь мірі гнітило наших гравців. Збірної Словенії в цьому плані пощастило більше, бо вона вже встигла перемогти Португалію, так що була у більш гарному настрої у плані психології. Це дуже важливо, особливо для жінок. Що ж стосується самого матчу зі Словенією, то команди були приблизно рівні шанси на перемогу перед заключною п'ятої партією розцінювалися 50 на 50. Але на самому початку тай-брейку ми занадто далеко відпустили своїх суперниць. І хоча до зміни сторін трохи зуміли скоротити відставання 6:8, наздогнати Словенію вже не змогли. У підсумку з поставленим завданням вийти з групи ми не впоралися, чому від цього чемпіонату Європи залишився гіркий осад.

Знаєте, нічого неможливого немає. Але все це вимагає великої фінансової підтримки. Коли ж ми приходимо в Міністерство молоді і спорту України і захищаємо свої щорічні плани, то нам відповідають приблизно так – дайте результат, тоді будуть гроші. Виходить замкнене коло, бо без належного фінансування у світову еліту пробитися вкрай складно, а не пробившись туди, ми не отримаємо цього фінансування. Ще раз хочу підкреслити: ігрові види спорту вимагають вкладення і час.

У цьому зв'язку не можу не сказати про те, що «завдяки» такому відношенню до жіночого волейболу, ми, образно кажучи, в свій час розгубили весь свій український генофонд і втратили ціле покоління гравців найвищого рівня. Ви подивіться, скільки наших волейболісток виїхали з країни і змінили громадянство, починаючи з 2004 року. І це при тому, що наша молодіжна збірна в той час була однією з найкращих в Європі, завоювавши срібні нагороди. Щоб перераховувати прізвища буде потрібно досить багато часу.

Нагадаємо, президент Федерації волейболу України Михайло Мельник заявив, що, фактично, жіноча збірна перебуває без головного тренера, адже кандидатуру Єгіазарова не затвердили у профільному міністерстві.

Джерело: sport.ua Сергій Лук'яненко

Категория: Летние виды спорта